Головна » Статті » Мої статті |
У категорії матеріалів: 4 Показано матеріалів: 1-4 |
Любарський чоловічий
монастир засновано князями Любомирськими в 1666 р., які володіли тоді містом.
До нової обителі переселилися ченці Полонського Успенського монастиря.
Фундатори наділили монастир великими маєтками, а після переходу монастиря в
унію (1740) князь Францішек Фердинанд Любомирський своєю грамотою 1753 р.
підтвердив ці права на землю. В уніатській період василіани розбудували
монастир: у 1756 р. звели дерев’яну церкву, в 1775 р.- кам'яну, а наступного -
теплу в соборному Свято-Георгієвському храмі. Великі маєтки та господарства
давали можливість утримувати при монастирі один із найбільших середніх
навчальних закладів тогочасної Волині - шестикласну школу (училище), в якій
навчалося понад 400 учнів. Поряд із традиційними предметами діти вивчали
моральне право (правила етикету), міжнародну політику, фізику. |
Колишня Вереміївка й київський митрополичий маєток, заснований близько 1584 року й названий на честь легендарного поліського богослова, митрополита Київського і Галицького Греко-католицької церкви Іпатія Потія. Історія Потіївщини 16-19 ст. від професора Леоніда Тимошенка охоплює також села Облітки, Моделів, Горбулів, Свидя, Видибор... Іпатій Потій (1541-1613), за походженням шляхтич з роду руських князів Рюриковичів і литовських князів Гедиміновичів, випускник Яггелонського університету, що перебував при дворі славетного поліського князя Миколая Радзивілла Чорного [Mikalojus Radvila Juodasis, Mikołaj Radziwiłł Czarny], один із засновників Греко-католицької Церкви, з 1599 р. очільник уніатів - митрополит Київський, Галицький і всієї Русі. Історія Потіївки подається за книгою "Нариси з історії Потіївки та її околиць в XVIІ-ХХ ст." професора Леоніда Тимошенка, одного з найавторитетніших сучасних фахівців з краєзнавства Центрального Полісся. |
З поширенням уніатської церкви на Правобережжі та Волині українські єпархії стають головними в уніатській митрополії. Якщо в XVII ст., після Хмельниччини, власне українських уніатських єпархій майже не залишилось, то у XVIII ст. їх кількість стрімко зростає, а Київська митрополича єпархія поступово стає центром тяжіння для уніатської церкви всієї України. В реляції про стан митрополії (1752 р.) повідомляється, що 1749 р. до складу Київської митрополичої єпархії входив 21 деканат з 361 церквою. Київська митрополича єпархія налічувала 824 церкви. Тож не дивно, що в середині XVIII ст. уніатські митрополити засновують осідок митрополії в Радомислі, за 100 верст від Києва, який належав Росії. Спочатку тут засновується лише консисторія – орган управління справами митрополії, який мав керувати південною (власне українською) частиною митрополичої єпархії. У другій половині XVIII ст. Радомисль стає місцем постійного перебування митрополитів, перетворюється на престольне місто української церкви. |
Історія Української греко-католицької церкви розпочинається з 1596 р., коли була укладена Берестейська унія між католицизмом і православ'ям. З цього часу починається й боротьба віруючих-уніатів з католиками та православними за право на існування. Адже перші вбачали в унії плавний перехід місцевого населення до католицької віри - так би мовити, проміжний етап. Другі ж боролися з уніатами, вважаючи їх майже католиками, і використовували для цього всі можливі засоби, серед яких переважала військова сила (яскравим прикладом цього є Коліївщина). |