Нинішній рік приніс Житомирському протопресвітерству чергову радісну подію. Так, майже після річної підготовки створено, чи то скоріше відновлено ще одну парафію нашого деканату. 24 квітня 2014 року розпорядженням голови Житомирської Обласної Державної адміністрації №102 зареєстрована Парафія Благовіщення Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви м. Новоград-Волинський, хоча саме Греко-Католицька Церква тут є не новою.

220 років минуло з того часу, коли імперська Російська влада офіційно скасувала та заборонила у Звягелі (саме так до 1795 року називався Новоград-Волинський) Унійну Церкву. А з’явилася вона тут у 17 столітті. Так відомо, що у 1636 році Спаська церква, збудована Василем-Костянтином Острозьким 1582 року, була приведена до унії, тобто стала греко-католицькою.

За 158 років перебування у власності греко-католицької Церкви Спаський храм неодноразово горів під час непоодиноких у ті часи пожеж і неодноразово відновлювався, завжди як дерев’яний. Останній раз його відновлювали у 1730 році, а в 1777 році була закладена дзвіниця. Саме вигляд цього відновленого храму дійшов до нас на гравюрі англійського художника Джеймса початку XIX сторіччя.

У середині 18 століття звягельські греко-католики будують новий храм – Свято-Троїцький. Точний час зведення Троїцької церкви невідомий. Лише відомо, що вона була освячена за дозволом уніатського священика Феодосія Любенецького Рудницького. Враховуючи згадки про копії церковних метричних книг 1755-66 рр., можна припустити, що храм побудовано близько 1750 р.

Церква Святої Тройці була дерев’яною, з трьома куполами, на кам’яному фундаменті. Неподалік, окремо від неї, стояла дерев’яна дзвіниця. В описі церкви 1806 р. згадується престол столярної роботи з соснової деревини, кіот із зображенням джерела, ікони Благовіщення, Святої Троїці, Зачаття Святої Анни та Плащаниця. Але храм вражав не внутрішнім оздобленням, а своєю архітектурою, яку описав під час подорожі по Волині влітку 1909 р. відомий український етнограф і археолог Федір Волков (справжнє прізвище — Вовк, 1847-1918): «Это — также один из лучших остатков волынской церковной старины, к счастью, сравнительно недурно сохранившийся и поддерживаемый под научным покровительством местного отдела Общества исследования Волыни. Четырёхсторонние срубы покрыты теперь железными куполами, сохранившими, впрочем, свой первобытный, по-видимому, характер, заключающийся в четырёхскатном пирамидальном покрытии, переходящем в восьмигранную луковицу с небольшими восьмериками и пропорционально малыми маковками шлемовидной формы. Особенную прелесть этого храма составляет идущая вокруг него опасань, навес которой и теперь покрыт ещё гонтой. Нижняя часть опасани забрана досками, составляющими род барьера, опирающегося на каменный фундамент». Цю опасань (криту галерею) з трьома конусами використовували для захисту стін і фундаменту від дощу, а також для розміщення парафіян, коли їхня кількість була надмірною.

Поруч із церквою знаходився огороджений дерев’яним частоколом погост. Його приблизні розміри становили 8 м завдовжки і 6 м завширшки. За погостом і ровом стояла дзвіниця, спорудження якої закінчилося 12 вересня 1758 р. Вона була побудована з соснової деревини на дубових підвалинах, мала три апартаменти, шість дзвонів (один із них був вилитий 1755 р.) і огорожу з двох боків.

Зображення Троїцької церкви можна бачити на плані базарної площі 1798 р. і плані міста близько 1910 р., малюнку Наполеона Орди першої половини 1870-х рр. і кількох світлинах початку ХХ ст. Ці джерела, а також архівні документи і спогади старожилів дали можливість визначити місцеположення храму: район нинішніх домоволодінь №30 і №32 по вул. Воїнів-інтернаціоналістів (до 1921 р. називалася Троїцькою).

У зв’язку з входженням території Волині до складу Російської імперії, 10 вересня 1794 року Спаська і Троїцька церкви були: перша — повернена, друга — приведена до православ’я, як тоді писали — «до благочестя». Але Спаська церква отримала свою другу назву — Преображенська.

Після жовтневого перевороту 1917 року обидва храми спіткали нові випробування. Так у середині 20-х років церкви було розграбовано комуністами, а у середині 1935 року разом із костелом Преображенський собор був підірваний. Троїцький храм був розібраний на дрова.

Оскільки, 1991 року були створені громади Української Православної Церкви Московського Патріархату, що взяли собі назви цих церков, то відроджену парафію УГКЦ  було вирішено замість Троїцької назвати Благовіщення Пресвятої Богородиці. Саме ікона Благовіщення згадується як одна з особливо шанованих у старій Свято-Троїцькій церкві.

8 квітня 2013 року відбулися установчі збори новоствореної громади, а опікуватися нею став отець Ігор Гріщенко. Позаяк, з вересня 2013 року отець Ігор був призначений адміністратором парафії у місті Біла Церква, то духовний провід парафії перейняв протоієрей Віталій Сидорук, який і довершив реєстрацію громади. 11 червня 2014 року Блаженійший Святослав (Шевчук), отець і глава УГКЦ, своїм декретом призначив отця Віталія адміністратором парафії Парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці у Новоград-Волинському. На даний час парафія активно шукає місце для тимчасового проведення богослужінь та відновлення парафіяльного життя.

Використано фото та матеріали www.zvyagel.com.ua та www.zwiahel.info