8 червня у місті Радомишль відбулася непересічна подія в житті поліського краю – Всеукраїнська науково - історична конференція «Радомишль в історії Української Церкви. 1682-1840 роки». Вона нагадала призабуту історію рідного краю, як для радомишлян так і для гостей – два століття тому Радомишль був митрополичою кафедрою Уніатської Церкви. 

Організаторами конференції виступили Житомирське протопресвітерство Київської Архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви, Київська Архиєпархія, Київська Трьохсвятительська духовна семінарія, Український Католицький університет, історико-культурний комплекс «Замок Радомисль».

В роботі конференції взяли участь професор Дрогобицького університету Леонід Тимошенко (доповідь «Доля уніатських храмів Радомишля у ХІХ – на початку ХХ ст»), доктор історичних наук, декан гуманітарного факультету Українського Католицького університету Ігор Скочиляс (м. Львів) (доповідь «Собори Київської митрополичої архиєпархії у Радомишлі у 1747-1793 роках: програма та склад учасників»), доктор історичних наук, співробітник Центру українознавства філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Михайло Довбищенко (доповідь «Уніати Правобережної України середини – другої половини ХІХ ст.: доля людини в історичних документах та спогадах сучасників»), доктор історичних наук, професор Рівненського інституту слов’янознавства Надія Стоколос (доповідь «Боротьба із спадщиною Унійної Церкви»), кандидат історичних наук Тарас Пшеничний  (доповідь « Уніатська семінарія у Радомишлі»).

Також учасниками наукового зібрання були архиєпископ УГКЦ Блаженійший Любомир Гузар, єпископ-помічник і протосинкел Київської архиєпархії Йосиф Мілян, єпископ Києво-Житомирської дієцезії Римсько-Католицької Церкви Віталій Скомаровський, духовенство греко-католицьких парафій Житомирщини і Київщини.

Вітання учасникам конференції надіслали голова Житомирської обласної державної адміністрації Сергій Рижук і голова Житомирської обласної ради Йосип Запаловський.

Відкриття конференції розпочалося панахидою за митрополитів Пилипа Володкевича, Лева Шептицького та Ясона Смогоржевського (на жаль не всі знають, що двоє останніх поховані у Радомишлі, проте місце їх поховання на сьогодні не встановлено).

Серед численних доповідей науковців особливу увагу учасників зібрання привернуло повідомлення Ігоря Скочиляса, який стверджує, що місто Радомишль унікальне тим, що воно стало з 1748 року центром українського парламентаризму на Правобережній Україні. У церкві Святої Трійці (виконувала роль кафедрального собору), яка не збереглася, відбулося 36 соборів, учасниками яких були духовенство, парафіяни, представники української шляхти.

Л. Тимошенко детально розповів про уніатські храми Радомишля, за його допомогою і місцевих краєзнавців встановлено місце зруйнованої церкви Святої Трійці.

В заключному слові владика Йосиф Мілян закликав відновити пам’ять про митрополичу столицю, висловив бажання долучитися до розвитку Радомишля, який є дорогим до УГКЦ.

На думку спадають слова українського Мойсея Івана Франка «Пам’ятайте, мої други, ширіть скрізь  і все Правду, і ніщо більше, як Правду. Бо хоча Правда зразу усім гірка, так все-таки згодом вона скрізь бере верх й стає солодкою спасителькою людства…»  

В планах УГКЦ побудувати в історичному місці  культурно-історичний комплекс – каплицю Святої Трійці, символічний пам’ятник  уніатським митрополитам, створити парк, який стане місцем відпочинку радомишлян. 

Для цього є всі підстави – у місті діє громада УГКЦ, також знайшлися спонсори, небайдужі до долі Радомишля, його ролі в історії Церкви та України, пам'яті похованих митрополитів.

Конференція схвалила  резолюцію – звернутися до органів влади з проханням сприяти греко-католицькій громаді у виділенні земельної ділянки (сьогодні занедбаному і забутому, але історичному місці) для будівництва вищезгаданого комплексу.

Відбулася конференція за підтримки української католицької парафії Святого Івана Хрестителя у місті Виппані (штат Ню-Джерсі, США) разом з її парохом, митрофорним протопресвітером о. Романом Мірчуком.

Житомир, Олександр Пивоварський, фото Любові Михайлюк