Житомирське протопресвітерство УГКЦ

Парафія святого Василія Великого міста Житомира

FrVitaliy — Mon, 03 Oct 2016 19:31:08 GMT

Персональний сайт парафії: http://stbasilparish.at.ua

Парафія заснована 2 квітня 1997 року, коли на установчих загальних зборах парафії був прийнятий її статут і подано прохання про реєстрацію громади органами державної влади. 15 вересня цього ж року громаду було зареєстровано Житомирською облдержадміністрацією. Оскільки усі храми Житомира, що мала у власності наша Церква ще до заборони і цілковитого знищення її московськими царями були або знищені або перебудовані, то громаді нічого більше не залишалося як просити допомоги і тимчасового притулку у братів-християн. На це прохання радо відгукнувся лише єпископ Ян Пурвінський, ординарій Києво-Житомирської римо-католицької Дієцезії. З цього часу і до лютого 2007 року громада збиралася у костелі святої мучениці Софії.

Під час формування громади до нас навідувалися священики сусідніх парафій, зокрема з міста Бердичева. Тоді на численні прохання парафіян на парафію було призначено настоятеля. За розпорядження преосвященного Василія Медвіта, Екзарха Києво-Вишгородського грамотою від 25 грудня 1998 року отця Віталія Сидорука було призначено адміністратором для вірних УГКЦ у місті Житомирі і околицях.

Наступною проблемою стало питання будівництва храму. Після проведення загальних зборів 17 травня 1999 року парафіяни звернулися до Житомирського міського голови з проханням про виділення земельної ділянки під будівництво церкви. Паралельно почали проводити роботи по виконанню проектної документації для будівництва нового храму. Після проведення конкурсу реалізацію цього завдання було доручено Житомирському ТОВ "Портал”. Члени парафії, сповнені віри та оптимізму безнастанно працювали над втіленням цього грандіозного задуму в життя.

Свято Покрову Пресвятої Богородиці принесло в серця житомирських греко-католиків нову радість. 14 жовтня 2000 року преосвященний Василій Медвіт, Екзарх Києво-Вишгородський, освятив ділянку під будівництво нового храму. Ця значна подія додала натхнення для ще більш потужнішої праці усім нашим парафіянам. Таким чином на закінчення 2002 року наша громада мала виділену під будівництво земельну ділянку і повністю готовий робочий проект храму, що пройшов експертизу та усі погодження.

Понеділок, 16 червня 2003 року, коли Церква святкувала день Святого Духа, став для наших вірних днем особливої радості. У цей день відбулося освячення та закладення наріжного каменя нашого храму на честь святого Василія Великого, який здійснив Його Преосвященство Василій Медвіт, Екзарх Києво-Вишгородський у співслужінні з владикою Яном Пурвінським та духовенством УГКЦ та у присутності багатьох гостей.

З цього дня почалося будівництво цокольної частини храму, яка тривала три з половиною роки. У лютому 2007 року ці роботи було майже закінчено, що дало змогу розпочати проведення богослужінь вже у своєму храмі. Перша Літургія тут була відслужена 11 лютого 2007 року.

1 квітня 2007 року, у Квітну неділю, Преосвященний Владика Богдан (Дзюрах), єпископ-помічник Київської архиєпархії, прибув до Житомира, щоб освятити престол нижнього храму церкви святого Василія Великого. Святкування розпочалося о 10:00 з посвячення престолу та продовжилося архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Владика Богдан. Для спільної молитви прибули також духовенство з Києва та Житомирської області.

Новий храм буде двоповерховим. Нижній храм освячено на честь світлого празника входу Господнього до Єрусалиму. Незабаром на вже збудованому цокольному поверсі розпочнеться будівництво головного храму на честь святителя Василія Великого, а поки що парафія збирається на богослужіння в нижньому храмі, де влаштовано та освячено нижній храм на честь світлого празника входу Господнього у Єрусалим.

З тієї причини, що храм ще не добудовано і не введено в експлуатацію, ми не маємо визначеної адреси (Можливо буде надано поштову адресу - вул. Шевченка, 111) . Але Ви можете знайти нас на нашому будівельному майданчику на розі вулиць Вітрука - Шевченка. Доїхати можна тролейбусами №№ 1, 2, 3, 4, чи іншим транспортом до зупинки "Промавтоматика".

На сьогоднішній день богослужіння відправляються щоденно за таким розкладом:

З понеділка по п'ятницю:

Божественна Літургія - 08:30 (у зимовий перід в монастирі)

СУБОТА

Божественна Літургія - 10:00

Вечірня - 18:00

НЕДІЛЯ

Утреня або вервиця - 09:00

Часи - 09:40

Божественна Літургія - 10:00

Усі парафіяни можуть прийняти Святі Тайни, а також різного чину освячення та благословення. У цих випадках необхідно особисто звертатися до отця-пароха.

Бажаючим отримати Святу Тайну Хрещення необхідно звернутися за місяць, а Святу Тайну Вінчання — за три місяці до запланованого дня звершення Таїнства.

При парафії функціонує недільна катехитична школа. Заняття відбуваються у трьох вікових групах (молодша, середня та дорослих) після недільної Літургії у храмі та пристосованих для цього приміщеннях. Також збирається молодіжна група у час, який визначають самі.

Також при парафії існує художньо-катехитична школа та гурток церковного співу під проводом сестер-василіянок. Заняття проходять у монастирі в неділю о 16:30.

Парафія святого пророка Ілії міста Житомира

FrVitaliy — Fri, 02 Sep 2016 19:30:46 GMT

За благословенням глави УГКЦ Верховного Архиєпископа Києво - Галицького Любомира (Гузара) 1 червня 2007 року було утворено другу парафію у місті Житомирі, яка отримала в опікуни одного із славних і великих достойників Церкви Божої святого пророка Ілії. Першим адміністратором новоутвореної громади був о. Віталій Сидорук, стараннями якого вона розпочала свою діяльність та розвиток. 4 жовтня 2009 року на парафію було іменовано нового адміністратора ієрея Ігоря Гріщенка.

На сьогодні парафія ще не має свого храму, а тому усі богослужіння відбуваються у церкві св. Василія Великого УГКЦ міста Житомира. Зараз ведеться діяльність пов'язана із будівництвом храму. Сподіваємося у найближчий час на отримання земельної ділянки і просимо ваших молитов та ваших пожертв у цій справі.

Парафія Вознесіння Господнього міста Житомира

FrVitaliy — Sat, 06 Aug 2016 10:54:48 GMT

Парафія Вознесіння Господнього у місті Житомирі була створена 26 березня 2017 року. 10 травня 2017 року Блаженніший Святослав (Шевчук) призначив о. Остапа Дудака адміністратором парафії Вознесіння Господнього, а 17 вересня 2018 р. парафія отримала державну реєстрацію.

Парафія Вознесіння Господнього Знаходиться у стані активної формації, та ще не має свого храму, та шукає місце для проведення регулярних богослужінь. На даний момент ведеться активна діяльність щодо отримання земельної ділянки для будови храму, тому віримо, що з Божою допомогою та підтримкою усіх людей доброї волі зможемо побудувати прекрасний храм.

Параіфя святого Миколая Чудотворця міста Житомира

FrVitaliy — Wed, 06 Jul 2016 17:20:45 GMT

парафія

Парафія Святої Трійці міста Радомишль

FrVitaliy — Tue, 01 Sep 2015 18:14:13 GMT

Парафія створена 23 серпня 2011 року, коли на загальних зборах парафії було прийнято її статут та ухвалено звернення до Блаженнішого Патріарха Святослава та голови Житомирської ОДА з проханням про реєстрацію громади. 11 листопада 2011 року розпорядженням голови Житомирської обласної державної адміністрації зареєстровано статут новоутвореної громади Святої Трійці Української Греко-Католицької Церкви міста Радомишль.

З усією впевненістю можемо говорити про відновлення своєї діяльності парафії Свято-Троїцького собору яка активно служила тут протягом кількох століть. Адже ще у 18 столітті Київська митрополича єпархія стала центром тяжіння для унійної церкви всієї України. 1749 року до складу Київської митрополичої єпархії входив 21 деканат з 361 церквою (Радомиський деканат мав 43 церкви). 1752 р. Київська митрополича єпархія налічувала 824 церкви. Тож не дивно, що в середині 18 століття уніатські митрополити засновують осідок митрополії в Радомислі, за 100 верст від Києва, який належав Росії. У другій половині 18 ст. Радомисль стає місцем постійного перебування митрополитів, перетворюється на престольне місто української церкви. Консисторія в Радомислі була влаштована 1746 року, в останній рік митрополитства Атанасія Шептицького. Фактично піднесення Радомисля відбувається у час митрополитства Флоріана Гребницького (1748-1762) та Пилипа Володковича (1762-1778).

1763 р. Митрополит Пилип Володкович освятив у Радомислі нову кафедральну церкву. У часі повстання 1768 року, яке придушувала самодержавна Росія, між Житомиром і Радомислем лютував загін підполковника князя Мещерського. Почалися гоніння на уніатів, яких насильно переводили в православ’я. У 1772 р. з 32-х деканатів Київської митрополичої єпархії 23 було переведено в православ’я, а 46 уніатських священиків, які не підкорилися насиллю, ув’язнили в Бердичеві. 1773 р. уніатські священики (400 осіб, серед них 43 з Радомиського деканату) підписались у Радомислі під «обітницею не відступати від унії і підкорятися уніатському митрополиту».

Під час візитації 1779 р. митрополит Лев Шептицький помер і був пишно похований у Радомислі.

1780 р. митрополію очолив Ясон Смогоржевський, який переніс свою власну єпископсько-митрополичу резиденцію до Радомисля. Найбільшою справою митрополита в Радомислі стало заснування єпархіальної семінарії на 100 студентів та будівництво мурованого кафедрального собору. Ясон Смогоржевський помер у Радомислі й був похований у кафедральній церкві Святої Трійці.

Останнім уніатським митрополитом, який резидував у Радомислі, був Теодосій Ростоцький (1788-1805).

1795 р., після третього поділу Польщі, Росія ліквідувала уніатську митрополію та її резиденцію в Радомислі.

Після ліквідації уніатської митрополії 1795 року дерев'яний митрополичий кафедральний собор Святої Трійці у Радомислі перетворено на православний. У 1851 році собор перебудували і поставили на кам'яний фундамент. У 1856 р. собор знову ремонтувався, реконструкції зазнала дзвіниця. Все ж елементи уніатського оздоблення залишилися. Доля ж недобудованого кам'яного собору, початого Ясоном Смогоржевським, на довгі роки була невизначена ще, можливо, і через те, що великі кошти треба було вкласти для добудови, а, по-друге, Росії треба було показати, що уніатська церква зруйнована, як недобудовані рештки храму.

Не пережила церква лише навалу комуністичної орди. 1927 року церкву Святої Трійці, яка була його окрасою, знищено, а на її місці тодішній міський голова збудував собі хату.

Трагічна доля собору Святої Трійці та Унійної Церкви в цілому, не давала спокою теперішнім греко-католикам Радомишля. Тому 23 серпня 2011 року на загальних зборах парафії було прийнято її статут та ухвалено звернення Блаженнішого Патріарха Святослава та голови Житомирської ОДА з проханням про реєстрацію громади.

Наразі адміністратором парафії призначено протоієрея Віталія Сидорука. Проте незабаром тут буде призначено окремого священика, який і буде відроджувати її велич та славу. На даний час триває оформлення у постійне користування земельної ділянки. Богослужіння наразі відбуваються у Музеї домашньої ікони "Замок Радомисль" кожної останньої неділі місяця о 9 годині ранку.

Парафія святого священномученика Йосафата міста Бердичева

FrVitaliy — Wed, 20 Aug 2014 18:29:53 GMT

Греко-католицька громада Бердичева історично має давнє та глибоке коріння. Складна історія бердичівських земель зберегла в собі пам'ять Берестейської унії (1596), в результаті якої на землях Правобережжя України, церква приймала єдність з Римським престолом. Але вже в другій половині XVІІI ст., переважно з використанням російських військ відбувається нищення унійної метрополії та "повернення" усіх віруючих до Російської православної церкви. Найбільш резонансною подією того часу стало ув’язнення в Бердичеві групи уніатських священиків (1772), які не підкорилися насиллю та відмовилися переходити на московське православ’я. Також слід нагадати, що нині діючі православні храми Бердичева (принаймні, первісні дерев'яні споруди) свого часу будувались як греко-католицькі храми (Свято-Миколаївський собор та Свято-Троїцька церква) та лише згодом були переведені у православ’я.

Нині суспільно-політичні та релігійні складності минулих часів не мають значного впливу на розбудову сучасної греко-католицької громади. Політика керівництва УГКЦ спрямована на те, щоб уникнути міжконфесійних протистоянь та майнових суперечок.

Громада УГКЦ в Бердичеві утворилася 4 грудня 1993 року. Парафія обрала собі за покровителя Святого Йосафата Кунцевича. Першу Службу Божу 9 жовтня 1994 року провів отець Василь Гринишин, який щойно прибув у Бердичів. Служби проводились у будинку по вулиці Жуковського, 24, наданому однією з сімей – членів релігійної громади. Згодом до Бердичева прибув новий священик – отець Петро Дутчак. Він також служив Службу Божу на квартирі.

Підтримка римо-католицького священика Бернарда Міцкевича дозволила вирішити питання щодо місця проведення богослужінь в подальшому – у костьолі Святої Варвари. Перша Служба Божа парафії святого Йосафата в костьолі святої. Варвари була проведена 27 листопада 1994 року. Відслужив цю пам’ятну службу о. Петро Дутчак. З цього часу існувала домовленість з римо-католицькою громадою, згідно якої парафіяни УГКЦ проводили Богослужіння у храмі святої Варвари, до завершення будівництва власного храму, який мали звести в Бердичеві по вулиці Котовського, 19.

У травні 1995 року о. Петро у зв’язку з хворобою виїздить з Бердичева, з цього часу адміністратором громади стає отець Михайло Нагорняк.

На сьогодні адміністратором парафії святого священномученика Йосафата міста Бердичева є ієрей Іван Цихуляк. Він разом з родиною переїхав до міста Бердичева та розпочав пастирське служіння. Отець Іван опікувався також греко-католицькою парфією Святого Миколая в Жежелеві (Козятинський район Вінницької області), Святого Івана Богослова в смт. Великі Коровинці та смт. Вакуленчук (Чуднівський район Житомирської області).

За духовного керівництва о. Івана греко-католицька парафія проводить активні роботи зі створення власного храму у Бердичеві. Так, ще 15 травня 2006 року на засіданні Бердичівської містобудівної ради був розглянутий проект, згідно якого греко-католицький храм пропонували збудувати по вул. Леніна, 95. Планувалось, що церква матиме один центральний купол, а розмір церкви становитиме 11×15 метрів. Та місце, де планується звести храм, – низина. В зв’язку з цим громада вимушена була відмовитись від своїх планів.

У 2008 році громада отримала земельну ділянку для спорудження храму по вулиці Котовського, 19. Цього ж року на місці спорудження храму встановлено Хрест. Але будівельні роботи тривалий час не проводились.

27 квітня 2012 року відбулась містобудівна рада, на якій розглянули ескізний проект нового храму. Храм виконаний у класичному візантійському стилі з центральним купольним склепінням та чотирма сигнатурками. Споруда має розмір 16×14 метрів та одночасно має вміщувати до 250 чоловік. Але доки будуватиметься головна споруда, парафіяни будуть проводити служіння в дерев’яній капличці – її звели у першу чергу позаду майбутнього храму.

13 листопада 2012 року у будівництві дерев'яної каплиці відбувся один із найважливіших етапів – цього дня було піднято та встановлено на чільне місце купол церкви.

Освячено новий храм 5 жовтня 2014 року преосвященійшим Владикою Йосифом Міляном, єпископом-помічником Київської Архиєпархії.

Використано матеріали http://my.berdychiv.in.ua

Парафія святого Архистратига Михаїла м. Бердичів

FrVitaliy — Thu, 15 May 2014 20:31:24 GMT

Gfghf

Парафія святого пророка Ілії с. Хажин Бердичівського району

FrVitaliy — Sat, 15 Feb 2014 19:18:44 GMT

Парафія Благовіщення Пресвятої Богородиці міста Новоград-Волинський

FrVitaliy — Thu, 15 Aug 2013 18:34:45 GMT

Парафія Благовіщення Пресвятої Богородиці Української Греко-Католицької Церкви м. Новоград-Волинський зареєстрована 24 квітня 2014 року розпорядженням голови Житомирської Обласної Державної адміністрації №102, хоча саме Греко-Католицька Церква тут є не новою.

220 років минуло з того часу, коли імперська Російська влада офіційно скасувала та заборонила у Звягелі (саме так до 1795 року називався Новоград-Волинський) Унійну Церкву. А з’явилася вона тут у 17 столітті. Так відомо, що у 1636 році Спаська церква, збудована Василем-Костянтином Острозьким 1582 року, була приведена до унії, тобто стала греко-католицькою.

За 158 років перебування у власності греко-католицької Церкви Спаський храм неодноразово горів під час непоодиноких у ті часи пожеж і неодноразово відновлювався, завжди як дерев’яний. Останній раз його відновлювали у 1730 році, а в 1777 році була закладена дзвіниця. Саме вигляд цього відновленого храму дійшов до нас на гравюрі англійського художника Джеймса початку XIX сторіччя.

У середині 18 століття звягельські греко-католики будують новий храм – Свято-Троїцький. Точний час зведення Троїцької церкви невідомий. Лише відомо, що вона була освячена за дозволом уніатського священика Феодосія Любенецького Рудницького. Враховуючи згадки про копії церковних метричних книг 1755-66 рр., можна припустити, що храм побудовано близько 1750 р.

Церква Святої Тройці була дерев’яною, з трьома куполами, на кам’яному фундаменті. Неподалік, окремо від неї, стояла дерев’яна дзвіниця. В описі церкви 1806 р. згадується престол столярної роботи з соснової деревини, кіот із зображенням джерела, ікони Благовіщення, Святої Троїці, Зачаття Святої Анни та Плащаниця. Але храм вражав не внутрішнім оздобленням, а своєю архітектурою, яку описав під час подорожі по Волині влітку 1909 р. відомий український етнограф і археолог Федір Волков (справжнє прізвище — Вовк, 1847-1918): «Это — также один из лучших остатков волынской церковной старины, к счастью, сравнительно недурно сохранившийся и поддерживаемый под научным покровительством местного отдела Общества исследования Волыни. Четырёхсторонние срубы покрыты теперь железными куполами, сохранившими, впрочем, свой первобытный, по-видимому, характер, заключающийся в четырёхскатном пирамидальном покрытии, переходящем в восьмигранную луковицу с небольшими восьмериками и пропорционально малыми маковками шлемовидной формы. Особенную прелесть этого храма составляет идущая вокруг него опасань, навес которой и теперь покрыт ещё гонтой. Нижняя часть опасани забрана досками, составляющими род барьера, опирающегося на каменный фундамент». Цю опасань (криту галерею) з трьома конусами використовували для захисту стін і фундаменту від дощу, а також для розміщення парафіян, коли їхня кількість була надмірною.

Поруч із церквою знаходився огороджений дерев’яним частоколом погост. Його приблизні розміри становили 8 м завдовжки і 6 м завширшки. За погостом і ровом стояла дзвіниця, спорудження якої закінчилося 12 вересня 1758 р. Вона була побудована з соснової деревини на дубових підвалинах, мала три апартаменти, шість дзвонів (один із них був вилитий 1755 р.) і огорожу з двох боків.

Зображення Троїцької церкви можна бачити на плані базарної площі 1798 р. і плані міста близько 1910 р., малюнку Наполеона Орди першої половини 1870-х рр. і кількох світлинах початку ХХ ст. Ці джерела, а також архівні документи і спогади старожилів дали можливість визначити місцеположення храму: район нинішніх домоволодінь №30 і №32 по вул. Воїнів-інтернаціоналістів (до 1921 р. називалася Троїцькою).

У зв’язку з входженням території Волині до складу Російської імперії, 10 вересня 1794 року Спаська і Троїцька церкви були: перша — повернена, друга — приведена до православ’я, як тоді писали — «до благочестя». Але Спаська церква отримала свою другу назву — Преображенська.

Після жовтневого перевороту 1917 року обидва храми спіткали нові випробування. Так у середині 20-х років церкви було розграбовано комуністами, а у середині 1935 року разом із костелом Преображенський собор був підірваний. Троїцький храм був розібраний на дрова.

Оскільки, 1991 року були створені громади Української Православної Церкви Московського Патріархату, що взяли собі назви цих церков, то відроджену парафію УГКЦ було вирішено замість Троїцької назвати Благовіщення Пресвятої Богородиці. Саме ікона Благовіщення згадується як одна з особливо шанованих у старій Свято-Троїцькій церкві.

8 квітня 2013 року відбулися установчі збори новоствореної громади, а опікуватися нею став отець Ігор Гріщенко. Позаяк, з вересня 2013 року отець Ігор був призначений адміністратором парафії у місті Біла Церква, то духовний провід парафії перейняв протоієрей Віталій Сидорук, який і довершив реєстрацію громади. 11 червня 2014 року Блаженійший Святослав (Шевчук), отець і глава УГКЦ, своїм декретом призначив отця Віталія адміністратором парафії Парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці у Новоград-Волинському.

9 червня 2016 року п’ята сесія сьомого скликання Новоград-Волинської міської ради прийняла рішення про передачу громаді земельної ділянки по вул. Тимошенка, 2, площею 0,1900 гектара. 2018 року на ділянці збудували тимчасову дерев'яну каплицю, де тепер і відбуваються богослужіння.

4 жовтня 2016 року було призначено нового адміністратора парафії. Відтепер цей уряд виконує ієрей Андрій Окрепкий.

Використано фото та матеріали www.zvyagel.com.ua та www.zwiahel.info

Парафія святого Івана Хрестителя міста Коростишева

FrVitaliy — Fri, 10 Aug 2012 18:29:58 GMT

5 лютого 2011 року Житомирською обласною державною адміністрацією зареєстровано статут новоутвореної громади Української Греко-Католицької Церкви.

Нова парафія має за покровителя святого Івана Хрестителя. Громада налічує близько 30 чоловік, і вже кілька років йшла мова про її державну реєстрацію. 5 грудня 2010 року на загальних зборах парафіянами було прийнято статут парафії та ухвалено звернення до голови Житомирської ОДА з проханням про реєстрацію громади.

Декретом Блаженнішого Святослава (Шевчука) від 29 червня 2011 р. Б. адміністратором парафії іменований Ієрей Василь Юрків.

За кілька років душпастирської праці отцю Василю вдалося згуртівати міцну громаду та постійно, докладаючи зусиль у проголошенні Євангелія, кликати на дорогу спасіння все нових парафіян.

З часом постало питання спорудження свого храму, бо маленька капличка вже не вмущає усіх охочих прийти до Христа. Вдалося віднайти фото старої парафіяльної церкви знищеної большевиками на початку двадцятого століття,

та на її основі спробувати спроектувати новий храм. Розробивши ескізні пропозиції громада займається пошуком відповідної земельної ділянки для відбудови церкви.

Наразі для проведення богослужінь громада арендує приміщення в будинку по вул. Шевченка 14, де наразі змогла облаштувати свою каплицю.

З понеділка по П’ятницю запрошуємо усіх взяти участь у Божественній Літургії о 18:00.

У суботу служиться Літургія за померлих о 9:00, а Велика Вечірня о 18:00.

У неділю запошуємо розділити радість зустрічі з Воскреслим Христом у Божественній Літургії о 10:00.