Вже не перший рік проводяться на парафіях житомирського протопресвітерства "Веселі канікули з Богом". Одним з перших священиків, хто почав втілювати цю чудову ідею серед мешканців Житомирщини є отець Роман Шкрібенець. Минулі роки він за підтримки салезіянських аніматорів зумів організувати маленьких християн провести весело та корисно час у чудовій атмосфері молитви, гри, танців та рукоділля на парафії у смт. Вакуленчук, а цього року табір розташувався у Великих Коровинцях.

- Ми, салезіянські аніматори, понад усе любимо літо і ті пригоди, які воно нам відкриває. Проте завжди є певний страх – ніколи не знаєш, як сприймуть нас і наш спосіб праці з дітьми. Проте цього разу наші побоювання були зайвими.  Цього разу ми опинились у мальовничому селі Житомирщини - Великі Коровинці. Саме там ми провели шість днів денного табору під назвою "Надзвичайна мандрівка"  - розповідає Оксана Загороднюк - аніматор "Веселих канікул з Богом".

- Для нас ця подорож справді була надзвичайною- продовжує Оксана. - Завдяки сприянню завідуючого будинком культури пана Бурківського та селищної голови Пащенко Л. М. ми мали нагоду  проводити нашу програму у місцевому Будинку Культури. Вражала довіра до нас та тепле ставлення. Насправді ми не терпіли нестачі зовсім ні в чому. Гостинність жителів Великих Коровинців проявлялась у надзвичайно смачних сніданках, обідах та вечерях, у готовності прийняти нас і навіть просто в терпінні, з яким сприймали шум та галас, що постійно оточував нас.

Звичайно день табору починався танцями-бансами. Вони не лише розважають та згуртовують дітей, а й допомагають їм розслабитися і відчути себе впевненіше. Окрім того, саме в такий веселий спосіб діти непомітно для себе роблять легку ранкову розминку. Після того всі разом дивились коротку виставу. Весь табір об’єднував сюжет про мандрівку Маленького Принца. Відома історія із книги Сент-Екзюпері була дещо видозміна, і тому діти разом з Маленьким Принцом подорожували по планетах і пізнавали корисність різних професій і те, як через них можна служити людям. Разом із Маленьким принцом діти роздумували над корисністю і красою професії лікаря, вчителя, будівельника та кухара. Насамкінець головний герой вистав зрозумів, що добро можна робити навіть зараз, коли він лише дитина. В останній день всі задумались над мистецтвом бути другом.

Після вистави, поспівавши трохи, всі приступали до ігор. Саме в вільних іграх та організованих змаганнях найкраще проявляється і формується характер дитини. Під час гри разом є гарна нагода привчити дітей прагнути до перемоги і вірити в себе, не перестаючи при цьому бачити потреби іншого, діяти командо та організовано. Після обіду усі учасники табору зазвичай збирались на "серйозну розмову". Саме тут діти мали нагоду поставити непрості питання, що виникають в них - про Бога та світ, про людей і їхні стосунки, про добро і зло. Також кожного дня була нагода навчитися робити різні вироби - квітку способом орігамі, листівки в техніці квлінгу та за допомогою кольорового піску і навіть - симпатичних тваринок із звичайних шкарпеток.

Ввечері усі збиралися на Богослужіння. Дуже приємно було також, що до них часто за власним бажанням долучались діти, хоч декому було непросто вистояти майже годину.

Вже по вечері дітвора збиралася на цікаві розважальні програми, серед яких їм найбільше подобалися різні танцювальні конкурси. Завершували день короткою подячною молитвою та іскрою любові.

Проте для багатьох найціннішим було саме спілкування, долання кордонів. Було цікаво просто знайти нових друзів, розділити їхні радості і печалі. Таке спілкування є завжди взаємним даром і збагаченням, адже воно розширює світогляд, привчає дітей дивитись на світ ширше.

В останній день табору діти виготовили листівки, які представляли їхні команди. На прощання провели гру, під час якої склали фразу "Де скарб твій, там і серце твоє." У прощанні було трохи суму і трохи радості - адже сльози означають, що все, що відбулось - не даремно, що щось змінилось у серцях дітей.