«Ой, хто, хто Миколая любить…»

Саме ці слова першими прозвучали 19 грудня у нашому храмі. Ще задовго до початку богослужіння почали збиратися наші парафіяни, щоб зустріти свого улюбленого святого – святителя Миколая. Майже ніхто не залишився сьогодні вдома – кожен поспішав на святкову Літургію. А після молитви почалося театралізоване дійство, підготоване маленькими парафіянами з недільної школи під проводом сестер-василіянок з Житомирського Свято-Введенського жіночого монастиря. Надзвичайно цікава вистава не залишила байдужим нікого. А персональна зустріч з Миколаєм зворушила серце кожного. Бо він прийшов,щоб допомогти нам, щоб змінити наше життя. Але насамперед він змінив серця й мислення людей. Бо не тільки вчив їх про любов Ісуса, але показував її усім своїм життям. Божа любов сяяла з нього. Коли люди спілкувались з Миколаєм, вони відчували себе поруч із Христом. Ми, як його послідовники,повинні бути такими ж. Незалежно від віку. 

Завдання, що стоїть перед нами сьогодні - це змінити наше життя, щоб зробити його більш схожим на те яким жив святий Миколай. Більш щедрим. Бо "хліб у нашій шафі належить голодним; пальто, що висить невикористаним у нашій шафі належить тому, хто його потребує; взуття, що гниє у нашій шафі належать особі, без черевиків... 

Тепер саме той час, що б дійсно змінити себе. Чи не так?